Стаття присвячена аналізу співвідношення процесів правотворчості та правозастосування. У роботі вказано на низку чинників, які визначають низьку ефективність правозастосування. Визначено роль і значення застосування права як особливої форми реалізації права поряд з правотворчістю.Розглянуто легітимний вплив судової практики на правотворчість за допомогою реалізації права законодавчої ініціативи. Ключові слова: правотворчість, правозастосування, законодавство, судова практика, правові норми. Список використаних джерел 1. Карташов В. Н. Правотворчість: підходи, ідеї, судження. Збірник статей науково-практичної конференції. Сімферополь, 2002. С. 31–38. 2. Козюбра М. І. Загальна теорія права: підручник. Київ: Ваіте, 2015. 392 с. 3. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія держави і права. Київ: Кондор, 2008. 475 с. 4. Ковалевський В. С., Козинцев І. П. Правотворчість і теоретичні та логічні засади. Київ: Юрінком-Інтер, 2005. 192 с. 5. Лук’янова Є. Г. Закон в пострадянській Україні: проблеми адекватності сприйняття і використання. Держава і право. 2009. № 8. С. 70. 6. Поляков С. Б., Нечкина Е. Ю. Поняття правозастосовчої політики. Адвокат. 2013. № 8. С. 24–33. 7. Редько А. А. Правозастосування в контексті правозахисної політики. Суспільство і право. 2017. № 1. С. 87–93. 8. Рудковський В. А. Правозастосовна політика як фактор оптимізації процесів реалізації права в сучасній Україні. Актуальні проблеми правотворчій і правозастосовчій діяльності в Україні: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 23–24 грудня 2016 р.). Харків. 2016 року. С. 189. 9. Шувалов І. І. Теорія законотворчості. Одеса, 2006. С. 120.