У статті висвітлено проблемні питання професійної діяльності персоналу установ виконання покарань, спрямованої на ресоціалізацію засуджених. З’ясовано, що значна кількість установ виконання покарань та численний контингент засуджених визначають складність та навантаження в організації пенітенціарної діяльності персоналу цих установ. Розглянуто фактори, які обумовлюють несприятливі умови функціонування установ, знижують їх ресоціалізувальну ефективність. Зазначено найбільш поширені групи проблем у професійній сфері персоналу установ, що підтверджується результатами його експертного опитування. Проведено структурний аналіз основних напрямів діяльності персоналу установ виконання покарань.

Ключові слова: установа виконання покарань, засуджений, позбавлення волі на певний строк, суб’єкт, пенітенціарний вплив, кримінальне правопорушення, персонал.

Список використаних джерел

1. Загальна характеристика ДКВС України – 01.01.2021. URL: https://kvs.gov.ua/wp-content/uploads/2021/03/%D0%97%D0%B0%D0% B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0-%D1%85%D0%B0 %D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0-01.03.2021.pdf (дата звернення: 10.08.2021).
2. Кубрак Р. М., Лень В. В Засуджені з психічними відхиленнями до позбавлення волі на певний строк: стан, тенденції, перспективи: монографія. Дніпро: Видавець Біла К. О., 2019. 412 с.
3. Богатирьов І. Г., Царюк С. В. Кримінально-виконавчі засади виконання та відбування кримінальних покарань у виправних колоніях максимального рівня безпеки: монографія. Чернігів: Чернігівські обереги, 2010. 210 с.
4. Боднар І. В. Забезпечення безпеки в установах виконання покарань. Науковий вісник Сіверщини. Серія: Право. 2021. № 1. С. 92–102.
5. Горбач І. О. Шляхи формування стратегічно-діяльнісного компоненту лідерського потенціалу майбутніх фахівців Державної кримінально-виконавчої служби України. Теорія і практика управління соціальними системами. 2020. № 3. С. 122–138.
6. Колб О. Г. Установа виконання покарань як суб’єкт запобігання злочинам: дис. … д-ра юрид. наук. Київ, 2007. 509 с.
7. Копотун І. М. Запобігання злочинам, що призводять до надзвичайних ситуацій у виправних колоніях: монографія. Київ: Золоті ворота, 2013. 472 с.
8. Орел Ю. В. Кримінальна відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи: дис. … канд. юрид. наук. Дніпропетровськ, 2008. 211 с.
9. Пузирьов М. С. Реалізація виправними колоніями принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк: монографія. Київ: Дакор, 2014. 300 с.
10. Самофалов О. Л., Каплан Н. М. Міжнародні стандарти застосування сили (спеціальних засобів). Науковий вісник Сіверщини. Серія: Право. 2021. № 1. С. 19–28.
11. Синьов В. М. Підготовка спеціалістів для пенітенціарних установ. Проблеми пенітенціарної теорії і практики. 1996. № 1. С. 17–24.
12. Степанюк А. Х. Актуальні проблеми виконання покарань (сутність принципи кримінально-виконавчої діяльності: теоретико-правове дослідження): дис. … д-ра юрид. наук. Харків, 2002. 393 с.
13. Хохряков Г. Ф. Парадоксы тюрьмы. Москва: Юридическая литература, 1991. 224 с.
14. Яковець І. С. Теоретичні та прикладні засади оптимізації процесу виконання кримінальних покарань: монографія. Харків: Право, 2013. 392 с.
15. Європейські пенітенціарні правила (Рекомендація № R (2006)2 Комітету Міністрів держав-учасниць): прийнято Комітетом Міністрів 11.01.2006 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_032#Text (дата звернення: 06.08.2021).