У статті здійснено аналіз положень кримінального та міжнародного законодавства, що регламентують порядок застосування до військовослужбовців покарання у виді арешту. Доведено, що основною метою існування цього інституту є охорона суспільних відносин, що виникають й існують між державою та військовослужбовцем (військовозобов’язаним або резервістом) у процесі несення ним відповідного виду військової служби. Виокремлено низку проблемних питань, пов’язаних з невідповідністю чинного вітчизняного законодавства положенням Європейських пенітенціарних правил.

Ключові слова: арешт, військові кримінальні правопорушення, військовослужбовець, гауптвахта.

Список використаних джерел

1. Харитонов С. О. Військові злочини: поняття, система та проблеми кваліфікації: автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08. Харків, 2019. 43 с.
2. Ахметшин X. М. Специальные виды уголовного наказания, применяемые к военнослужащим. Москва: ВПА, 1973.174 с.
3. Военный энциклопедический словарь / редкол.: А. П. Горкин, В. А. Золотарев, В. М. Карев и др. Москва: Большая Российская энциклопедия; «РИПОЛ КЛАССИК», 2002. 1664 с.
4. Степанюк А. Х., Яковець І. С. Кримінально-виконавчий кодекс України: науково-практичний коментар. 2-ге вид., переробл. та доповн. Харків: Одіссей, 2008. 560 с.
5. Про дисциплінарний статут Збройних Сил України: Закон України від 24.03.1999 р., № 549-14. Відомості Верховної Ради України. № 22–23. Ст. 197.
6. Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України: Закон України від 24.03.1999 р., № 550-14. Відомості Верховної Ради України. № 22–23. Ст. 196.