У статті наведено аналіз наукових підходів до проблеми забезпечення безпеки персоналу у виправних колоніях України та обґрунтовано її актуальність за сучасних умов реформування (розвитку) пенітенціарної системи України. Визначено, що неналежний рівень підготовки персоналу, незнання ним положень нормативно-правових актів у сфері виконання та відбування покарань, а також недотримання визначених у них вимог призводить до порушень законності, що ускладнює забезпечення безпеки відповідної категорії посадових осіб.

Ключові слова: стан наукової розробки, проблема, безпека, персонал, виправні колонії.

Список використаних джерел

1. Кримінологічні та оперативно-розшукові засади запобігання злочинам і правопорушенням, що вчиняються персоналом виправних колоній: монографія / В.В. Коваленко, О.М. Джужа, О.Г. Колб та ін.; за заг. ред. проф. В.В. Коваленка. Київ: Атіка-Н, 2011. 368 с.
2. Ткачова О. В. Безпека персоналу установ виконання покарань як елемент режиму позбавлення волі. Часопис Київського університету права. 2014. № 2. С. 298–302.
3. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. № 30. Ст. 141.
4. Кримінологічна віктимологія: навч. посіб. / Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, В.В. Василевич та ін.; за заг. ред. О.М. Джужи. Київ: Атіка, 2006. 352 с.
5. Дотримання прав ув’язнених в Україні – 2008: Доповідь. Аспект: інформ. бюл. Донецьк: Донецький меморіал, 2009. 36 с.
6. Забезпечення прав і свобод людини в пенітенціарних закладах. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Київ, 2004. С. 278–308.
7. Підвисоцький Р. М. Безпека в Державній кримінально-виконавчій службі України. Часопис Академії адвокатури: електронне наукове фахове видання. 2015. № 2 (27). Т. 8. С. 93–98.
8. Аналіз відповідності управлінського законодавства, яке регламентує порядок та умови тримання осіб, щодо яких обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою в СІЗО, стандартам й рекомендаціям Європейського комітету із запобігання катуванням та жорстокому поводженню. Харківська правозахисна група. URL: http://library.khpg.org/index.php?id=1156659652 (дата звернення: 01.08.2019).
9. Яцишин М. М. Перебудова кримінально-виконавчого процесу України в контексті європейських та світових стандартів. Підприємництво, господарство і право. 2009. № 7. С. 140–143.
10. Кримінально-виконавче право України: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / за ред. проф. А.Х. Степанюка. Харків: Право, 2005. 256 с.
11. Синьов В. М. Підготовка спеціалістів для пенітенціарної теорії і практики. Проблеми пенітенціарної теорії і практики. 1996. № 1. С.17–24.
12. Дроздов А. И. Пенитенциарная ответственность осужденных, создающих угрозу безопасности исправительных учреждений. Преступление. Наказание. Исправление. 2011. № 2 (14). С. 25–29.
13. Михайлин В. В. Негативное влияние преступлений, совершаемых в следственных изоляторах на безопасность сотрудников, подозреваемых, обвиняемых и осужденных. Человек: Преступление и наказание. 2010. № 4. С. 55–56.
14. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11.07.2003 р. № 1129-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 3–4. Ст. 21.
15. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-III. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25–26. Ст. 131.
16. Про Державну кримінально-виконавчу службу України: Закон України від 23.06.2003 р. № 2713-15. Відомості Верховної Ради України. № 30. Ст. 409.
    
    [collapse]