У статті розглянуто історичні підходи до відповідальності неповнолітніх за протиправні діяння. Досліджено погляди філософів Середньовіччя Арістотеля, Демокріта, Конфуція, Піфагора, Платона, Сократа та ін., які вивчали причини вчинення злочинів, їх мотиви, відстоювали принципи індивідуалізації покарання, зауважували на тому, що покарання повинно мати профілактичний характер.

Розглянуто створення в країнах Європи виправних закладів для дітей, які залишились без батьків, безпритульних, занедбаних, а також неповнолітніх злочинців: Заклад для бідних (Італія), Меттрейська колонія, Товариство піклування (Франція), Союз виправлення та піклування, Шкільний союз обідранців (Англія), державні заклади для «особливо важких» дітей (Німеччина) та ін. Проаналізовано наступний етап розвитку кримінального законодавства щодо неповнолітніх – прийняття у Російській імперії Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 року, відповідно до якого залежно від віку, тяжкості злочину та форми вини неповнолітні могли передаватись на виховання батькам, направлятись на каторжні роботи, у виправно-виховні установи, могли бути віддані на виправлення в монастирі. Пізніше у 1715 р. з прийняттям Військового артикулу неповнолітні виступають як спеціальний суб’єкт кримінальної відповідальності. Розглянуто післяреволюційний період, який характеризувався гуманізацією заходів кримінального впливу на неповнолітніх, створення комісій для неповнолітніх, створення трудових будинків, трудових колоній та дитячих комун.

Охарактеризовано зміни в законодавстві, які впроваджено Кримінальним кодексом у 1960 року та закріплено 2 види покарань, що застосовувались до неповнолітніх: позбавлення волі і виправні роботи без позбавлення волі; прийняття Кримінального кодексу України 2001 року, в якому вперше цілий розділ «Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх» присвячено врегулюванню призначення покарань неповнолітнім. Розглянуто наступний прогресивний етап у питанні відповідальності неповнолітніх – прийняття Закону України «Про пробацію» та створення центрів ювенальної пробації.

Ключові слова: неповнолітні, злочини, відповідальність, історія, виховні установи, виховні заходи, ювенальна пробація.

Список використаних джерел

1. Detkov, M. H. (1999), Prisons, camps and colonies of Russia. Moscow: Verdict-IM.
2. Drill, D. A. (1888), Juvenile offenders. Moscow: the publishing house of A. I. Mamontov.
3. Yesipov, V. V. (1898), Essay on Russian Criminal Law. Part General. Crime and criminals. Punishment and convicts. Petersburg.
4. Mints, M. O. (2009), Sociology of deviant behavior: a textbook. Mykolaiv: publishing house of Petro Mohyla.
5. Marochko, V. I. (2009), Makarenko Anton Semenovych. Encyclopedia of the History of Ukraine: in 10 volumes, Kyiv: Scientific Opinion, Vol. 6, рр. 438.
6. The materialists of ancient Greece (1955), Moscow: State. Publishing House of Political Literature.
7. Oliferenko, L. Ya. (2002), Socio-pedagogical support for at-risk children, Academy, Moscow.
8. Ukraine (2015), On probation: Law of Ukraine, Verkhovna Rada of Ukraine, Kyiv.
9. Seletskiy, A. I. and Tararukhin S. A. (1981), Minors with deviant behavior, higher school of the Ministry of Internal Affairs of the USSR, Kyiv
10. Fedorenko, O. I. (2008), Training future law enforcement officials for social and educational work with adolescents, Luhansk, Taras Shevchenko Luhansk National University.
    
    [collapse]